Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Ліна Костенко
Замечательные стихи Костенко пишет! Жалко только, что я раньше про неё и не знала, только вот в связи с Майданом впервые в интернете столкнулась.
ОтветитьУдалитьНе страшно, всегда можно наверстать упущенное. Стихи Лины Костенко люблю давно и сильно.
ОтветитьУдалить