Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може це я, або хто, або ти
ось там сидить у куточку веранди.
Може, він плаче, а може, він жде —
кроки почулись чи скрипнула хвіртка.
Може, він встане, чолом припаде,
там, на веранді, чолом до одвірка.
Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
Світку мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків — як танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
Може, це вже через тисячу літ —
я і не я вже, розбуджена в генах,
тут на землі я шукаю хоч слід
роду мого у плачах та легендах!
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок —
ржава сережка над кігтиком клямки.
Білий причілок оббила сльота.
Хто там квилить у цій хаті ночами?
Може, живе там сама самота,
соває пустку у піч рогачами.
Може, це біль наш, а може, вина,
може, бальзам на занедбані душі —
спогад криниці і спогад вікна,
спогад стежини і дикої груші...
Ліна Костенко
Плачуть і моляться білі троянди.
Може це я, або хто, або ти
ось там сидить у куточку веранди.
Може, він плаче, а може, він жде —
кроки почулись чи скрипнула хвіртка.
Може, він встане, чолом припаде,
там, на веранді, чолом до одвірка.
Де ж ви, ті люди, що в хаті жили?
Світку мій білий, яке тут роздолля!
Смуток нащадків — як танець бджоли,
танець бджоли до безсмертного поля.
Може, це вже через тисячу літ —
я і не я вже, розбуджена в генах,
тут на землі я шукаю хоч слід
роду мого у плачах та легендах!
Голос криниці, чого ж ти замовк?
Руки шовковиць, чого ж ви заклякли?
Вікна забиті, і висить замок —
ржава сережка над кігтиком клямки.
Білий причілок оббила сльота.
Хто там квилить у цій хаті ночами?
Може, живе там сама самота,
соває пустку у піч рогачами.
Може, це біль наш, а може, вина,
може, бальзам на занедбані душі —
спогад криниці і спогад вікна,
спогад стежини і дикої груші...
Ліна Костенко
Читала и сльози на очах, мурахи по тілу, як проникливо написано! Скільки таких хат покинутих, на плодючій землі, з садками і мальовничими краєвидами...І Чорнобиль згадався.
ОтветитьУдалитьПравду кажеш, відчуваю те саме....
Удалить"Плачуть і моляться білі троянди..."
Я дивлюся часто у інтернеті відео-канал "Покинутый мир". Там один хлопець знімає саме покинуті хати десь у Латвії. Зразу, коли читала вірша ці картинки перед очами. У Ліни Костенко всі вірші чудові.
ОтветитьУдалитьСкрізь їх вистачає, цих пустих хат, особливо на пострадянському просторі. Часом видно які це були міцні господарства... але молодь хоче жити в містах.
УдалитьГрустное, но некоторые слова такие красивые по звучанию...
ОтветитьУдалитьТи в курсі, напевно, що наша мова за мелодійністю займає друге місце в світі після італійської)))
Удалить