Я вам цей борг ніколи не
залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в
боргах.
Віддайте мені дощ.
Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку
в лугах.
Віддайте мені сад і зірку
вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну
щедрість нив.
Віддайте мені все.
Віддайте мені мову,
Якою мій народ мене
благословив.
Ліна Костенко.
залишу.
Ви й так уже, як прокляті, в
боргах.
Віддайте мені дощ.
Віддайте мені тишу.
Віддайте мені ліс і річечку
в лугах.
Віддайте мені сад і зірку
вечорову.
І в полі сіяча, і вдячну
щедрість нив.
Віддайте мені все.
Віддайте мені мову,
Якою мій народ мене
благословив.
Ліна Костенко.
Чудово! Як завжди.
ОтветитьУдалитьВчора був день української мови, згадала цей вірш).
УдалитьCiekawy wiersz.
ОтветитьУдалитьPozdrawiam:)
Tak...
ОтветитьУдалитьЗнаю особисто людей, які у всі часи на моїй пам'яті розмовляли українською, це літератори і журналісти- шестидесятники. Спочатку мене це дивувало і бентежило, у шкільні роки. Зараз глибоко поважаю цих людей за їх позицію і мужність.
ОтветитьУдалитьТак і було колись, але ж нас зовсім "не дивувало", що іспанці говорять іспанською, а німці - німецькою... "Спасибо партии родной", блин.
УдалитьЛюда,
ОтветитьУдалитьЯ тоже удивлюсь, почему в Белоруссии не все говорят по-белорусски.
Грущу, что стала забывать этот язык...
Мне показалось, что у вас ситуация еще сложнее нашей.
Удалить