На віях тиші мерехтять сніжинки.
Зима крізь вії дивиться на світ.
Шляхи і діти їх – стежинки -
шукають вранці згадку до воріт.
Село в снігах, як чаша кришталева,
у срібних жилках скованих джерел.
Ідуть у білих каптурах дерева,
понамерзали брови у дерев.
Їм білий вітер розвіває поли,
вони бредуть похилені, на шлях,
де гайвороння, чорне як ніколи,
шматочок сонця ділить у полях.
Ліна Костенко
Зима крізь вії дивиться на світ.
Шляхи і діти їх – стежинки -
шукають вранці згадку до воріт.
Село в снігах, як чаша кришталева,
у срібних жилках скованих джерел.
Ідуть у білих каптурах дерева,
понамерзали брови у дерев.
Їм білий вітер розвіває поли,
вони бредуть похилені, на шлях,
де гайвороння, чорне як ніколи,
шматочок сонця ділить у полях.
Ліна Костенко
Красиво!...
ОтветитьУдалитьУ Лины некрасиво не бывает. Я на Николая получила новый сборник - рада очень!
УдалитьЛюда, нехай солнца будет большой шмат! Чтобы хватило и людям. Чтобы не нужно было делить.
ОтветитьУдалитьМы - дети солнца. Я то уж точно.
УдалитьУ нас сейчас то зима сказочная, то слякоть гадостная. Стабильности нет;)))
U nas nie jest tak pięknie, jak w Twoim wierszu. Życzę wspaniałego 2019 roku !
ОтветитьУдалитьТeraz mamy to samo.
ОтветитьУдалитьDziękuję. Zdrowych i radosnych Świąt!!!