суббота, 12 августа 2017 г.

Не знаю я, що буде після нас...

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні. 
                                     Ліна Костенко
                        

2 комментария: