На березі Прип’яті спить сатана,
прикинувся, клятий, сухою вербою.
На березі Прип’яті — березі — на —
ріки, що колись була голубою.
Стоїть йому атомна чорна свіча.
Лежать йому села в біді і розрусі.
Уп’явся в пісок пазурями корча,
свистить йому вітер в дуплястому вусі.
Він скрізь по хатах понаписував мат.
Ікони покрав. Загубив респіратор.
Тепер захотілось йому подрімать.
Оце його царство. Він тут імператор.
Той чорний реактор — і пекло, і трон.
Він спить на піску, підібгавши коліна.
І сниться йому в ореолі ворон
вже вся Україна, вже вся Україна...
Ліна Костенко.
Ліна Костенко.
Людмила, я використовую Google для перекладу ваших повідомлень. Я помітив, що іноді він не працює правильно. Тепер я бачу ... я використовую російську мову. Але чи ви пишете українською? Мені шкода!
ОтветитьУдалитьЦе вірш досить потужний. Пам'ятаю, коли сталася Чорнобильська катастрофа. Я чула, як дика природа зараз процвітає. Цікаво, що вони мають? Я колись знав чоловіка в моїй церкві, який переїхав до США з Києва. Він побачив сині вогні на відстані, коли сталася криза. Пізніше в житті він воював з Раком.
Я вільно володію обома мовами, в житті розмовляю українською, блог веду російською - так почала колись і не перейшла.
ОтветитьУдалитьВ Чорнобилі зараз дійсно дика природа, багато різних звірів у лісах. Але для людей дуже сумні наслідки.