четверг, 10 декабря 2015 г.

На старих фотографіях всі молоді.

На старих фотографіях всі молоді. 
За роками людина сама себе кличе. 
У зіницях печалі, як в чорній воді, 
відбиваються люди, дерева, обличчя. 

І стонадцятий сніг ті поля притрусив, 
і уже прилетять не ті самі лелеки. 
Біля каси такий незворушний касир, 
зафіксовану мить вибиває, мов чеки. 

Білі, білі обличчя у чорній воді, 
неповторні обличчя навік зостаються. 
На старих фотографіях всі молоді. 
На старих фотографіях мертві сміються 

                                            Ліна Костенко

8 комментариев:

  1. Я тот сборник стихов, который купила в Украине каждый день читаю.

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Как я тебя понимаю! И читаю, и наизусть много знаю ... Жизнь настоящая в каждой строчке.

      Удалить
  2. Вірші -як саме життя, як мої думки наодинці з самою собою. А прочитаю і сум обгортає, якого не можу ніяк позбутися останні тижні.

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Така сама історія. Шукаю позитив в усьому. Ти читала "Советы Доны Марии Джило"? Мене такі люди завжди надихають.

      Удалить
    2. Ось тепер прочитала. Дякую, чудові поради і думки, мені навіть прояснилось в голові.

      Удалить
    3. От і добре, що прояснилося. Наче давно відомі істини, але коли вони озвучені людиною, яка сповідує їх все життя і має такий результат...

      Удалить
  3. Досить часто, читаючи Костенко, плачу...але чомусь особливо, коли в тебе на блозі, Люда...

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Та сама історія... певно, так у всіх, хто має уяву.
      У нас зберіглися сімейні фото, є з 30-х років, ціх людей немає вже давно, а на фото "всі молоді".

      Удалить