Старої казки пісня лебедина,
нема-нема, а раптом запече.
Ішла людина, просто йшла людина,
закинувши шарманку за плече.
нема-нема, а раптом запече.
Ішла людина, просто йшла людина,
закинувши шарманку за плече.
Гули мости, двигтіли автостради,
машини мчали наче навмання.
І явори просили христа ради
хоч жменьку тиші у долоні дня.
машини мчали наче навмання.
І явори просили христа ради
хоч жменьку тиші у долоні дня.
І так щодня, щовечора, щоранку,
так щодуші! - мигтить у всі кінці.
А він ішов, насвистував. Шарманку
підтягував щораз на ремінці.
так щодуші! - мигтить у всі кінці.
А він ішов, насвистував. Шарманку
підтягував щораз на ремінці.
Стара гравюра, вицвіла картинка,
зворушливий чудний анахронізм.
Колись вона ще звалась "катеринка", -
з якої казки він її приніс?
зворушливий чудний анахронізм.
Колись вона ще звалась "катеринка", -
з якої казки він її приніс?
Крути шарманку, пожалій нас трохи.
У нас ще є і зорі он, і клен.
Великі вуха нашої епохи
нехай хоч мить побудуть без антен!
У нас ще є і зорі он, і клен.
Великі вуха нашої епохи
нехай хоч мить побудуть без антен!
В його волоссі заблудився вітер.
Фонтаном бив асфальт, як риба-кит.
То, може, був звичайний реквізитор
і йшов на склад здавати реквізит.
Фонтаном бив асфальт, як риба-кит.
То, може, був звичайний реквізитор
і йшов на склад здавати реквізит.
А всі були вже трішечки поети,
і розпливались посмішки до вух,
і вечір сипав золоті монети
в його потертий сірий капелюх...
і розпливались посмішки до вух,
і вечір сипав золоті монети
в його потертий сірий капелюх...
Ліна Костенко
Ностальгическое и трогательно!
ОтветитьУдалитьДа... "і вечір сипав золоті монети
Удалитьв його потертий сірий капелюх..." до мурашек по коже.
Приніс він її з дитинства. :) У всякому разі мені. Була у мене в дитинстві стара польська платівка, більшість пісень з якої я завчила напам'ять, тоді ще практично не знаючи мови. Серед тих пісень - Золотий перстень (Złoty pierścionek). Це пісня про , який награвав на шарманці вальси й продавав дешеві каблучки дівчаткам... Тоді я вперше і почула це слово - катеринщик. Поки не пізнала польську мову, "катеринщик" було для мене незрозумілим поняттям, хоча про шарманку і шарманщика знала. ))) Мені ця пісня знову тісно перегукується з наведеним Вами віршем Ліни Костенко.
ОтветитьУдалитьChodził kiedyś kataryniarz,
Nosił na plecach słowików chór
I papugę ze złotym dziobem,
I pierścionków sznur. (...)
Dzisiaj tamten kataryniarz
Nosi na plecach już skrzynię lat
I we włosach pierścionki srebrne,
Które zwija wiatr...
Я вперше про таку назву шарманки довідалась з роману Голсуорсі "Сага про Форсайтів".
УдалитьІ як наступниа ланка ланцюжка (причепилась до скрині років і срібного волосся):
"Zycie jest nowelą,
Której nigdy nie masz dosyć.
Wczoraj biały welon,
Jutro białe włosy."
Як цікаво, часом, плетуться думки і спомини...
Я Голсуорсі читала російською мовою, там - шарманщик. )))
УдалитьО, ця пісня, цей серіал... Так я його до кінця й не подивилася...
Ось і продовження спогадів, дійсно...
Дякую красно, Людмило.
Я цю книгу сприймаю тільки українською. Десь тут вже писала, що як зачитала до дірок, то купила на російській мові, але читати не змогла.
УдалитьПісню цю дуже люблю, часом, під настрій, можу двадцять разів підряд слухати.