суббота, 24 сентября 2016 г.

Шалені темпи. Час не наша власність...

Шалені темпи. Час не наша власність.
Фантастика - не мріяв і Жюль Верн.
Кипить у нас в артеріях сучасність.
Нас із металу виклепав модерн.

Душа належить людству і епохам.
Чому ж її так раптом потрясли
осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,
і руки матері, що яблука внесли?! 

                                           Ліна Костенко

8 комментариев:

  1. Каждое слово как молот. Пронзительно!

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Да, как так не вдруг, но произошло, что мы принадлежим времени, а не оно нам. Но это просто констатация факта, а ... руки матери...
      Это точно пронзительно.

      Удалить
  2. Як гарно, що немає у мене ніяких шалених темпів, а осінні яблука є)))

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Твоя реальність - моя блакитна мрія, але може то мені тільки здається? Хоча нема чого жалітись, бо в мене є і темпи і яблука.
      Повна гармонія:)))

      Удалить
  3. А в мене темпи дійсно шалені...немає коли у гору глянути, а вже і яблучна пора настала...

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. В мене по-різному буває, але темпи частіше. Ось прийде зима, буде більше часу.

      Удалить
  4. Ответы
    1. Ага. Я часто вспоминаю с грустью восточную мудрость: " Кто понял жизнь, тот не спешит".

      Удалить