пятница, 6 ноября 2015 г.

Нехай підождуть невідкладні справи.

   Нехай підождуть невідкладні справи.
   Я надивлюсь на сонце і на трави.
   Наговорюся з добрими людьми.
   Не час минає, а минаєм ми.
   А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
   А час - це тільки відбивання такту.
   Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
   Час - не хвилини, час - віки і вічність.
   А день, і ніч, і звечора до рання -
   це тільки віхи цього проминання.
   Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
   Остання нота ще бринить в повітрі,
   дивися: Час, великий диригент,
   перегортає ноти на пюпітрі.

                                                     Ліна Костенко

6 комментариев:

  1. Гарний вірш, але песимістичний, як листопад за вікном.

    ОтветитьУдалить
  2. Хорошее стихотворение, заставляющее задуматься.

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Подходит такая пора жизни, что хочешь-не хочешь, а задумываешься.

      Удалить